Пролежні у собак: симптоми, профілактика та лікування
Утворення пролежнів у собак завжди пов'язано з тривалим вимушеним обмеженням рухливості. Змусити лежати цих завжди активних і енергійних за своєю природою тварин можуть або важкі хвороби, або неправильне утримання в тісних і незручних вольєрах. В основі адекватного лікування і швидкого одужання собак з пролежнями лежить знання патогенетичних особливостей такого виду ушкоджень шкіри і м'яких тканин.
Причини появи пролежнів у собак
Розвиток декубітальних виразок, як ще часто називають пролежні, може бути пов'язано з:
- вимушеним обмеженням рухливості травмованих собак (наприклад, в період загоєння переломів кінцівок під гіпсом);
- параліч тварин (пацієнти-спинальники);
- крайній ступінь виснаження на тлі хронічної онкології, тривалого голодування, авітамінозів;
- патології ендокринної системи - гіперадренокортицизм (синдром Кушинга), гіпотиреоз;
- гіподинамія у літніх собак і особин з ожирінням (безперервне лежання від 2 до 6 годин на день);
- постійне перебування в тісному приміщенні (будка, клітка і т.п.) з твердим покриттям підлоги.
Породна схильність
Вважається, що до утворення пролежнів більш схильні собаки великих, масивних порід: кане-корсо, мастифи, хорти, доги, лабрадори і ретривери. Однак, в практиці ветеринарного лікаря часто зустрічаються випадки появи декубітальних виразок у бульдогів, спанієлів, мопсів, пекінесів і такс.
Місця виникнення пролежнів на тілі
Пролежні утворюються з однієї або обох сторін тіла в місцях максимального підшкірного виступу кісток. Зазвичай це ділянки на ліктях, колінах, виступи маклока, щелепи і скули, можливо ребра.
Розвиток пролежнів у собак
У місці вимушеного притискання м'яких тканин до поверхні кістки виникає внутрішнє здавлювання шкіри і м'язових шарів, утруднюється крово- і лімфообіг. У знекровленій ділянці тіла починається процес сухого некрозу, з'являється первинна виразка. У міру розширення запального процесу рана інфікується патогенною мікрофлорою. Далі можливе утворення великих флегмон.
При відсутності належного лікування і догляду за хворою твариною вірогідний розвиток загального сепсису і загибель собаки.
Зовнішні прояви пролежнів на шкірі
Пролежні спочатку мають вигляд невеликого ущільненого і почервонілого дефекту шкіри, але швидко перетворюються в глибокі некротизовані свищі.
Цей патологічний процес має всі ознаки стадійності:
- I cтадія: легке почервоніння і припухлість шкіри над кістковим виступом; з'являється облисіння ураженої ділянки тіла;
- II стадія: пролежні набувають вигляду болючої, дрібної, округлої, відкритої, червонуватої виразки, з якої постійно виділяється ексудат, що містить 3-5% сироваткового альбуміну;
- III стадія: запалення поширюється на підшкірні шари тканин, м'язи, жировий прошарок і супроводжується сильним свербінням; починається некроз рани;
- IV стадія: ділянки пролежнів значно збільшуються, в глибину можуть досягати кістки, дуже болючі. Запалення набуває характеру гнійної інфекції.
Діагностика пролежнів
Точний діагноз в разі появи пролежнів рідко стає проблемою, якщо враховувати:
- характерні візуальні ознаки захворювання;
- класичну топографію по тілу собаки;
- дані анамнезу;
- супутні патології
Принципи лікування хворих собак з пролежнями
Головна умова успішного загоєння пролежнів (особливо на 1-2 стадії розвитку) - припинити здавлювання ураженої ділянки тіла. На жаль, це просте рішення викликає значні труднощі. Тяжкохворих лежачих собак слід перевертати з боку на бік регулярно кожні 2-3 години, а для стимуляції кровообігу проблемні місця масажувати і розтирати (наприклад, камфорним спиртом). Область тіла біля пролежня потрібно обкласти захисними валиками або пов'язками.
Також, щоб вилікувати пацієнта і попередити появу нових пролежнів, тварину необхідно забезпечити м'якою підстилкою або матрацом.
Крім того, ділянки пролежнів потрібно постійно очищати від гною і мертвих тканин, при необхідності навіть роблять контрапертури. Лише центральну частину рани рекомендується залишати недоторканою для самовідторження.
Хірургічні маніпуляції і тривалий курс антибіотиків зазвичай призначаються в разі запущених пролежнів 4 стадії. На більш ранніх етапах хвороби високий терапевтичний ефект забезпечують і препарати місцевої дії.
Сучасні антисептичні розчини (зокрема, Forticept® Maxi Wash™) здатні:
- забезпечити м'яке очищення і зволоження запалених ділянок;
- зменшити набряклість і болючість рани;
- стабілізувати осмотичний тиск;
- відновити циркуляцію крові в капілярах уражених тканин;
- попередити мікробну колонізацію в місці утворення пролежня.
Ініціювати швидке загоєння пролежнів 1-2 стадії і вчасно запобігти погіршенню стану хворого собаки допомагають також спеціальні мазі та гелі.
Антисептичний гель Forticept® Blue Butter™ забезпечує ідеальні умови для регенерації пошкоджених тканин, виконуючи одночасно антимікробну і бар'єрну функцію.Регулярна лікувальна обробка пролежнів у собак повинна проводиться 1 раз на добу протягом 6-14 днів або до повного загоєння.
Антисептический гель Forticept® Blue Butter™ обеспечивает идеальные условия для регенерации поврежденных тканей, выполняя одновременно антимикробную и барьерную функцию. Регулярная лечебная обработка пролежней у собак должна проводится 1 раз в сутки в течении 6–14 дней или до полного заживления.
Діана Валеріївна Фещенко, к. вет. н., доцент
Оксана Анатоліївна Дубова, к. вет. н., доцент
Оксана Анатоліївна Згозінська, к. вет. н., доцент
Поліський національний університет, м. Житомир